Фанатам риболовлі

Розмежувати ці види снастей можна по області застосування: матчева застосовується в основному в стоячій воді, а болонська – на течії. Крім цього матчева ловля передбачає використання поплавців з однією точкою кріплення і притоплювання жилки в процесі очікування клювання. Болонська ловля проводиться з контролем (притримкою) оснащення, що пливе за течією, з використанням поплавків з двома точками кріплення. Хоча нерідко доводиться повертатися до прообразу матчевої снасті і при ловлі на течії з далеким відпустком поплавка матчевим вудилищем, наприклад на малих річках, де з довгим болонським вудилищем просто не розвернутися.

У магазині відрізнити матчеве вудилище від болонського все ж простіше. Матчева вудка, як правило, штекерна, що складається з трьох, рідше чотирьох колін, з дуже великою  кількістю мініатюрних кілець (12-15) . Штекерна конструкція дозволяє «побудувати» вудилище з заданим ладом, тобто необхідною жорсткістю і потужністю, а велика кількість кілець покликане розвантажити вудилище при силовому закиді оснащення, а в дощову погоду не давати жилці прилипати до бланку вудилища.

Не такі вже й рідкісні й телескопічні матчеві вудилища, які зручніші при транспортуванні і розкладанні на водоймі (їх не доводиться всякий раз оснащувати наново), але вони поступаються класичним по строю та кількістю кілець.

Болонські вудлища практично завжди телескопічні, а кількість кілець у них дорівнює кількості колін плюс одне-два на верхньому коліні. Невелика кількість кілець на вудочці добра для сонячної Італії, звідки родом цей спосіб ловлі, але в дощ нерідкі проблеми прилипання жилки до бланку, що викликає труднощі на рибалці. Тому тепер все частіше зустрічаються вудки, які мають на кожному коліні рухливе кілечко на втулці і два-три – на верхніх, що більш ніж удвічі збільшує загальну кількість кілець і знімає проблему ловлі в дощ. Довжина болонських вудок може бути 4-8 і навіть 9 м. Зрозуміло, що самими довгими вудочками ловлять тільки в певних умовах (коли треба дуже точно подати наживку або при ловлі на великій глибині), тому звичайна, найбільш часто використовувана довжина – 6-7 м. Незважаючи на гадану простоту ловлі болонською снастю, вона все ж вимагає певного досвіду і навичок в риболовлі, і я б порадив освоювати її або після пристойного досвіду роботи з маховою вудкою, або під керівництвом досвідченого наставника.

Крім правильного підгодовування, точного закидання снасті і виконання якісної проводки болонська ловля вимагає відмінного окоміру і відчуття рельєфу дна, які з’являються тільки з досвідом.

Ще більш складною, особливо в технічному плані, є риболовля з матчевою снастю, яка вимагає вміння правильно і точно закидати оснастку на велику відстань в різних погодних умовах, правильно підгодовувати на такій відстані, робити правильну підсічку і багато іншого. Незважаючи на всі труднощі в освоєнні, котушкові снасті сильно розсовують рамки дальності ловлі, дозволяють легко виважувати велику рибу і практично не мають обмежень за умовами ловлі. Саме за це вони завоювали любов і повагу дуже багатьох рибалок.

Зрозуміло що «не боги горщики обпалюють» і нічого неможливого в освоєнні будь-яким рибалкою котушечної снасті немає, але я б все ж порадив пройти «початкову школу» махової вудки. Після її освоєння буде значно менше запитань як з техніки роботи з снастю і застосування прикормки, так і з тактики ловлі й підгодовування.

Подібні публікації:

In Поплавок on .



Коментарі

Прокоментуй! до “Болонка, та матч – різновиди поплавочної ловлі”

Залиште коментар